О времени и кумирах
Инок59
Ольга Латышева написала
(Настанет час расплаты за позор
Сторонникам насилий и разврата
Дрожа, иуда, жди свой приговор
За Родину, за Сталина, за брата...
Из пепла возродиться память вновь
Нетленны чувства совести и чести
Агрессию и ложь мы победим
Когда за правду драться будем вместе…)
Ответ
Время мой друг совсем не беспристрастно,
Оно:- ткань мироздания, вселенной.
Не следует с ним обращаться властно,
Мыслей проекция становится опасна,
Зла голограмма:- смерть для плоти бренной.
* * *
...Конечно с Вами сердцем солидарен,
Но вот, увы, к чему о том трубить.
К тому ж на тему под названьем *Сталин*,
Я не хотел вообще бы говорить.
Неоднозначные есть личности в природе,
Я не сужу, да и не мне судить.
А вот о славе Русского народа,
Я буду петь и сердцем говорить.
Давайте обойдёмся без кумиров,
Их слишком много было в прошлый век,
Я верю в то, что царствовать над миром,
Призван СВОБОДНЫЙ, УМНЫЙ человек...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
